Стресові переломи
Стресові переломи – це мікротріщини в кістках, які виникають внаслідок надмірних навантажень або повторюваних ударів. Найчастіше вони з’являються в стопах, гомілках та тазових кістках, особливо серед спортсменів та військових.
Згідно закону Вольфа, механічне навантаження на кістку супроводжується адаптивними змінами у внутрішній архітектурі та зовнішній формі. Перебудова відбувається по лінії сил стискання. При збільшені навантаження на кістку, вона перебудовується і стає міцнішою.
Проте, при циклічному надмірному навантаженні у кістці виникають мікропошкодження. Відновлення кістки вимагає видалення пошкодженої тканини (~1 місяць), а потім заміни (~3 місяці) на різних ділянках кістки одночасно. За відсутності належного відновлення кісткова втома призводить до накопичення цих мікропошкоджень та злиття мікротріщин. Кістка втрачає свою щільність та міцність, що підвищує ймовірність стрес-переломів та сприйнятливість до травматичних переломів.
Фактори ризику включають:
- надмірне фізичне навантаження,
- недостатню фізичну підготовку,
- зменшення м’язової маси;
- порушення менструального циклу у жінок,
- недостатня амортизація взуття при бігу, стрибках,
- дефіцит вітаміну D та кальцію.
Симптоми стресового перелому часто розвиваються поступово:
• Біль під час навантаження. Спочатку біль з’являється лише під час фізичної активності, але з часом може виникати навіть у стані спокою.
• Набряк і чутливість у ділянці перелому.
• Труднощі з ходьбою або виконанням простих рухів.
У поверхневих кістках місця переломів болючі при пальпації. У більш ускладнених переломах при пальпації можна відчути субперіостальний вузол. ДіагностикаЗвичайне рентгенівське дослідження має високу частоту хибнонегативних результатів для виявлення стресових переломів на ранніх стадіях. Рентген інформативний лише через 2–4 тижні після появи болю.
МРТ є найбільш чутливим та специфічним методом візуалізаційного обстеження уже на початку симптомів. Крім того, МРТ має явну перевагу, оскільки відображає навколишні м’які тканини, таким чином дозволяючи супутню оцінку м’язових, сухожильних або зв’язкових структур.