Контрактури

Контрактури формуються під дією різних чинників. Причиною може бути:

- біль;

- іммобілізація;

- апарати зовнішньої фіксації;

- дегенеративно-дистрофічні зміни в суглобі.

Найбільш поширеними серед набутих контрактур є післятравматичні, післяопікові, післяіммобілізаційні, анталгічні, професійні. Вони виникають унаслідок травм (внутрішньосуглобових переломів, пошкодження зв’язок та капсули), запальних і дистрофічних процесів у суглобі, оперативних втручань на суглобах, після застосування остеосинтезу та іммобілізації. Професійні контрактури виникають, коли через певну діяльність людини кінцівка тривалий час знаходиться у фіксованому положенні. В залежності від первинно ураженої тканини, контрактури ділять на:

- артрогенні (ураження власне суглоба);

- дерматогенні (ураження підшкірної клітковин, її «зморщування»;

- десмогенні (ураження шкіри);

- міогенні (ураження м’язової тканини);

- неврогенні (внаслідок ураження нервової тканини або ЦНС);

- сухожилкові (спайки або дефекти сухожилків).

Внаслідок раптового сильного болю може виникати анталгічна контрактура –  захисна реакція нервової системи, спазм м’язів у відповідь на різкий рух в суглобі. Зазвичай вона нетривала і зникає після зменшення болю. Через хронічний біль людина обмежує рухову активність, через що з часом формуються спочатку міогенні, а згодом й артрогенні контрактури.При втраті пацієнтом амплітуди руху основною задачею фізичної терапії є відновлення здатності пацієнта виконувати рух на повну амплітуду з мінімальним опором, щоби створити умови для тренування сили та спритності рухів.

Правильне визначення обмежувального чинника дає змогу фізичному терапевту цілеспрямовано впливати на ту структуру опорно-рухового апарату, яка в конкретний момент часу найбільше перешкоджає рухові. При чому, впродовж сеансу чинники можуть змінюватися. Вміючи діагностувати та відстежувати це, фахівець зможе вчасно відреагувати та змінити методику впливу на контрактуру.