Клубово-поперековий м’яз

Даний м’яз є найсильнішим згиначем кульшового суглоба. Він бере участь майже у всіх повсякденних рухах та при занятті спортом: навантажується при ходьбі, бігу, стрибках, піднятті по сходах.

Клубово-поперековий м’яз складається з двох самостійних м’язів: клубового та великого поперекового, які об’єднуються неподалік місця прикріплення до малого вертлюга стегнової кістки.

Поверхневий шар великого поперекового м’язу розпочинається від 12 грудного та 1-4 поперекових хребців, а глибокий – від поперечних відростків поперекових хребців. Це товстий, довгий, веретеноподібний м’яз. Клубовий м’яз великий і плоский, має трикутну форму. Починається в клубовій ямці та повністю заповнює її.

Функція: клубово-поперековий м’яз згинає стегно в кульшовому суглобі і обертає його назовні. Якщо нижні кінцівки зафіксовані, то при двобічному скороченні нахиляє таз разом з тулубом уперед і згинає поперекову частину хребта, а при однобічному скороченні – нахиляє поперекову частину хребта у свій бік.

Даний м’яз дуже сильний та при перевантаженні здатний посилити поперековий вигин хребта та нахилити таз вперед. Як наслідок – навантаження на поперек збільшується та з’являються больові відчуття. Біль може локалізуватися у нижній частині спини або на передній поверхні стегна поблизу місця кріплення.Щоб цього уникнути, важливо розтягувати клубово-поперековий м’яз та укріплювати м’язи живота та сідниць. При цьому, неправильне виконання деяких вправ на прес будуть навантажувати m. Iliopsoas, а не прямий м’яз живота.